Першопричини світової економічної кризи

23.04.2014 р.

Більшість країн Заходу повідомило про подолання рецесії, спричиненої в наслідок економічної кризи 2008 р. та поступове відновлення зростання валового внутрішнього продукту. У той же час, у країнах, що розвиваються, особливо з відкритими економіками - зі значною частиною експортно-імпортних операцій по відношенню до ВВП, відновлення відбувається повільно.   

Зниження цін на нерухомість в США стало початком фінансової та економічної кризи, проте зниження цін відбувалося у 1979 і 1989 р. та призвело лише до локальних втрат. Чому падіння цін на нерухомість у 2008 р. переросло в загальне падіння світової економіки?

Сучасні дослідження  вказують на наявність паралельних першопричин, які призвели до найбільшого гальмування світової економіки за останні пів століття.

Глобальні дисбаланси

Початку фінансової кризи передували дисбаланси у світових економіках. Великий торговий дефіцит Сполучених Штатів та Великобританії, і великий профіцит у азійських країнах, Росії та країнах експортерах нафти. Торговий дисбаланс формував дисбаланс заощаджень, США і Великобританія заощаджували на рівні 11-15% ВВП, в той час як азійські країни – біля 30%, в Китаї та країнах експортерах нафти на близькому сході – понад 50%. Капітал експортерів прямував до фінансового ринку США через нерозвинутість локальних фінансових ринків. Вливання світового капіталу знижувало ціну ресурсів та стимул до заощаджень в США, стимулювало зростання витрат бюджету. 


Іпотека

До середини 2006 р. зростання іпотечного кредитування в США відбувалося швидкими темпами, в тому числі за рахунок низьких ставок по іпотечних кредитах та зростання цін на житло. Низькі відсоткові ставки були частково наслідком політики Федеральної Резервної Системи, яка таким чином намагалася стимулювати інвестиції в середині країни, частково за рахунок активного притоку капіталу ззовні. Доступні кредити підвищували попит та  ціни на нерухомість.  В конкурентній боротьбі банки знижували вимоги до позичальника, що призводило до подальшого зростання цін. В результаті, було видано 27 млн. високоризикованих кредитів, коли ціни на нерухомість почали знижуватись, кредити автоматично стали проблемними.

 

Інновації на фондовому  ринку

Одним з досягнень фінансової системи в передкризові роки вважався інструмент сек’ютиризації - перерозподіл ризиків в економіці, через продаж банками іпотечних зобов’язань позичальників інвестиційним банкам, які в свою чергу, їх сортували за рівнем ризиків та перепродували в якості облігацій. Це давало змогу банкам залучати ресурси для нових кредитів, перерозподіляти ризики та здешевлювати кредити для позичальника. Проте, коли банки продавали іпотечні кредити, вони позбувалися стимулу слідкувати за виконанням по них зобов’язань боржниками.

Іншою проблемою було те, що cек’ютиризація відбувалася за допомогою деривативів - похідних цінних паперів, розрахунок по яких вимагає оплати лише частини їх номінальної вартості. Інвестиційний банк з активами у сотні мільйонів доларів, гарантував іпотечні зобов’язання на мільярди.

 

Законодавчі прогалини

Протягом 1992-2007 р. в процесі втілення урядом США програми доступного житла, було збільшено допустиму частку високоризикованих активів у структурі державних агентств нерухомості Fannie Mae та Freddie Mac. У 2000 р. агентствам збільшено дозволену частку високоризикованих активів до 50%. У результаті у 2008 р. проблемними визнано 14 млн. виданих кредитів. 

Хоча іпотечна криза США є видимою причиною світової економічної кризи, існують першопричини. Нерозвинутість фінансових ринків країн, що розвиваються та акумулювання капіталів на ринку США; зниження заощаджень, зростання витрат домогосподарств та дефіциту бюджетів у розвинутих країнах; нові фінансові інструменти, ризики по яких складно обчислити, які формують розрив між активами та зобов’язаннями фінансових установ; законодавчі прогалини у регулюванні іпотечного та фінансового ринків є першопричинами, які сформували економічну кризу.

Віктор Андрущак,

КС «Західна кредитна група»